Як пережити звільнення

За шкалою стресів втрата роботи - одне з найсильніших людських переживань.
За напруженням пристрастей воно поступається хіба що розлученню або смерті близької людини. Особливо якщо мова йде про звільнення.
Фахівці радять: спробуйте піти гідно, не ображаючи інших і не руйнуючи себе. Від того, як ви себе поведете в цей важкий час, залежить ваше майбутнє життя.
Волю в кулак!
Існує величезна спокуса наостанок висловити начальству все, що ви про нього думаєте. Або зробити якусь гидоту: заховати необхідні дані, забрати з собою номери телефонів важливих клієнтів, на якийсь час паралізувавши роботу колись рідної фірми.
Не робіть цього! По-перше, професійне коло дуже вузьке, і коли ваш новий начальник подзвонить колишньому, то навряд чи він знайде хоч пару добрих слів на вашу адресу. По-друге, якщо ви хочете, щоб шеф по-справжньому пошкодував про ваше звільнення, діяти треба прямо протилежним чином.
Зберіть волю в кулак і в останній день тепло попрощайтеся з ним, сказавши найдобріші слова. Може бути, він і не покличе вас назад (що, до речі, не виключено), але напевно дасть відмінну характеристику. Неважливо, які стосунки у вас були до цієї хвилини. Як відомо, найбільше запам'ятовуються перші й останні слова.
Група ризику
Втрата роботи часто підриває самооцінку людини. У неї виникає почуття образи і відчуття втрати контролю над життям: «Чому звільнили саме мене?», «Невже я самий поганий працівник?», «У цьому житті я нічого не вирішую». Якщо вас відвідують подібні думки, потрібно сказати собі: «Стоп! Життя - це не лише робота». У такій складній ситуації набагато конструктивніше задатися іншим питанням - чому доля підкинула вам таке випробування, які уроки можна з цього отримати?
Практика показує: найчастіше роботу втрачають люди, що мають дві протилежні психологічні установки. Перш за все це ті, хто непомітно для себе став жити за інерцією, кому робота давно не приносить ні морального, ні матеріального задоволення. Але самому покласти заяву на стіл у бідолахи не вистачає сміливості. І щоранку вирушає на роботу, як на каторгу. Ось доля і підкидає йому несподіване вирішення проблеми - у вигляді скорочення персоналу, або звільнення.
Як не дивно, ризикують втратити роботу і люди з іншою установкою - трудоголіки, які ідентифікують своє життя з роботою, ставлячи її на перше місце в шкалі життєвих цінностей. Нерідко доля карає за таку однобокість. До того ж надто запопадливий співробітник нерідко викликає роздратування у начальства: раптом він виявиться професійніше свого керівництва?
Порочне коло
Позбувшись роботи, людина отримує в своє розпорядження величезну кількість вільного часу. Можливо, спочатку це навіть тішить: нарешті вдасться відпочити! Але розслабитися по-справжньому, як правило, не виходить. І безробітна особа починає переживати через порожнечу. За спостереженнями психологів, подібна ситуація - живильне середовище для появи неврозу.
Виникає своєрідне замкнене коло: через те, що немає роботи, ви відчуваєте депресію, а це, у свою чергу, не дає можливості знайти роботу. Якщо такий стан триває досить довго, справа може дійти не тільки до депресії, але і до важких фізичних недуг. Такий ефект «психофізичного зносу» психіатри часто спостерігають не тільки у тих, хто втратив роботу, але і у тих, хто вийшов на пенсію.
Щоб до цього себе не доводити, фахівці радять: пошуки нового місця треба починати в той же день, коли вам повідомили про звільнення. Чим більше часу проходить після втрати роботи, тим складніше буде її знайти. Поставтеся до звільнення як до випробування на міцність, як до іспиту, здавши який ви прийдете до успіху.

www.dcz.gov.ua

За матеріалами hitjob.com.ua