Вправа в жартівливій формі дозволяє змоделювати деякі елементи співбесіди при прийманні на роботу

Вправа проводиться в колі, але може використовуватися й при роботі з класом. Кількість учасників - від 6-8 до 15-20 чоловік. Час - від 30 до 40-50 хвилин. Методика проведення може бути в різних варіантах. Ігрова процедура в першому варіанті припускає наступні етапи:
Учасникам гри пояснюється її загальний зміст - перевірити й, по можливості, хоч небагато підвищити свою готовність до проходження співбесіди при працевлаштуванні. За умовою гри передбачається, що підсумки співбесіди є вирішальним чинником зарахування на роботу або на навчання.
Кожний учасник на окремому листочку виписує 5-7 самих головних правил поведінки для вступника й 5-7 головних правил проведення бесіди для члена приймальної комісії, які дозволили б йому не помилитися при виборі претендента. Доцільність включення в гру ролі керівника або члена приймальної комісії пояснюється тим, що претендент на роботу або вступник у навчальний заклад повинні розуміти позицію керівників фірми, а також краще усвідомлювати, чого від них очікують при співбесіді. Все це підвищує шанси претендента зробити гарне враження й бути зарахованим. На це приділяється приблизно 5-7 хвилин.
Усі сідають у коло. Ведучий пропонує двом гравцям-добровольцям виконати перше ігрове завдання: протягом 7-10 хвилин розіграти сценку співбесіди. Відразу ж уточнюється, хто буде грати претендента на вакантне місце, а хто керівника закладу.
Після цього обов'язково слід уточнити, що це за заклад (конкретний вуз, фірма і т.п.), а також, яка саме вакансія пропонується для претендента, тобто про що піде мова. Бажано, щоб заклад і вакантне місце в ньому було досить престижним, але в той же час реалістичним для працевлаштування. Уточнити це повинен гравець, який зображує керівника.
Інший гравець - претендент - відразу ж уточнює, якими основними характеристиками і якостями володіють його герої, наприклад, його вік, освіта, стать, життєвий досвід і т.п.
Під час програвання інші учасники уважно спостерігають за діями керівника й претендента, відзначаючи для себе, наскільки їхні дії відповідають виписаним на їхніх листочках правилам поведінки для керівника й претендента.
Після першого програвання всім (включаючи головних гравців) дається завдання: по 5-бальній шкалі оцінити успішність дій окремо для претендента й для керівника.
Перше слово надається головним гравцям. Спочатку вони по черзі називають свої оцінки (і самооцінки), а потім коротко коментують їх, не забувши співвіднести свої оцінки з виписаними раніше правилами поведінки для керівника й для претендента. Після цього можуть коротко висловлюватися й інші учасники. Бажано завершити перше обговорення за 5-7 хвилин. При наявності більшого часу можна навіть швидко підрахувати, скільки балів набрали керівник і претендент за оцінками інших гравців.
Перед тим, як почати загальну гру, ведучий може зачитати (для загального розвитку) основні правила для людини, яка бажає справити гарне враження та для керівника, який не хоче помилитися у своєму виборі.
Наприклад, щоб сподобатися іншим людям вам можна орієнтуватися на наступні відомі правила, виділені Д. Карнегі:
Щиро цікавтеся іншими людьми.
Посміхайтеся.
Пам’ятайте, що ім'я людини - це самий бажаний і найважливіший для неї звук на будь-якій мові.
Будьте гарним слухачем, заохочуйте інших говорити про самих себе.
Кажіть про те, що цікавить вашого співрозмовника.
Викликайте у вашого співрозмовника свідомість його значущості, й робіть це щиро.
Для керівників можна порекомендувати наступне:
Не піддаватися першому враженню від зовнішності претендента (важливіше для роботи все-таки ділові якості).
Не переоцінювати “красномовство” претендента, що далеко не завжди свідчить про організаторські здібності.
Не переоцінювати різні дипломи "з відзнакою” (вони могли бути «купленими» або отриманими без особливої праці).
При першій зустрічі варто поменше говорити самому керівникові (розповідати про організацію), а слухати претендента.
Навіть якщо претендент спочатку і не справив гарного враження, не треба йому відмовляти відразу, можна чемно запропонувати йому зателефонувати через декілька днів секретареві.
Керівник повинен добре сам розуміти, який же працівник йому потрібний (хоча б приблизно уявляти, якими якостями й характеристиками він повинен володіти, щоб виконувати конкретну роботу або навчатися конкретній спеціальності).
Після цього ведучий пропонує вийти наступному добровольцеві на більш складну й цікаву роль - претендента, який розмовляє із цілою приймальною комісією.
Доброволець сам визначає, у який заклад і на яку вакансію (спеціальність) він збирається оформитися, а також коротко називає основні характеристики свого “героя”.
Роль керівників, а точніше - членів приймальної комісії будуть грати всі інші учасники, при цьому, для більшої гостроти гри її ділять на дві команди, тобто розмовляти із претендентом буде не одна, а відразу дві приймальні комісії. Кожна комісія розташовується за окремим столом.
Зміст подальшого завдання полягає у тому, що члени комісій будуть по черзі задавати претендентові різні питання, а він повинен відразу ж на них відповідати. Приблизно через 5-7 хвилин таких питань-відповідей члени комісій повинні будуть на листочках по 5-бальній шкалі оцінити, наскільки готовий претендент до зарахування в їхню організацію. Після цього в кожній команді (у кожній комісії) проводиться невелике обговорення й швидко підраховується середній бал готовності претендента (по балах, проставлених на листочках).
Нарешті, проводиться підсумкове обговорення. Якщо в приймальних комісіях різні думки, то організується невелика дискусія, як між командами-комісіями, так і між окремими гравцями. Загальним підсумком гри можуть стати спільно розроблені й уточнені правила поведінки для претендента й для керівника (члена приймальної комісії).
Головне для вправ такого типу - постаратися менше фантазувати й бути ближче до реальності. Для цього потрібно й самому ведучому краще представляти, які складності очікують претендентів при вступі в ті або інші навчальні заклади, а також при оформленні в державні організації й приватні фірми.