Неписані правила менеджменту

Ви хочете, щоб Ваша компанія була успішною, конкурентоспроможною, динамічно розвиватися? Це реально! Одна з головних умов успішного бізнесу - професіоналізм, ефективність колективу. Формування сильної команди не обмежується процедурою підбору персоналу: необхідно постійно підтримувати та розвивати відносини всередині організації. Зосередитися на зростанні компанії та розвитку потенціалу співробітників можна за умови сприятливого та спокійного психологічного клімату.

Трудові відносини, процедури робочого дня, стандарти поведінки, прийняті в компанії, етичні норми регламентовані корпоративним кодексом або окремими нормативними актами. Вищезазначені правила формалізовані, а їхнє невиконання спричиняє відповідні санкції.

Але існують і неписані правила, які складно чітко визначити та зафіксувати. Багато хто вважають їх нормою людського спілкування, що не потребує додаткового акценту. Дуже часто саме ці правила визначають стиль професійних взаємин. Для ефективної комунікації з підлеглими керівникові необхідно дотримуватися декількох принципів.

Розвиток відносин. Професійна діяльність не може розглядатися як така, що абсолютно відірвана від взаємин. Колеги, співробітники та керівництво спілкуючись, будують базу для подальшої взаємодії. Деякі працівники не в змозі співробітничати один з одним, що є наслідком відсутності доброзичливих відносин. Також керівникові варто тримати руку на пульсі та не випустити з уваги настрої колективу. Керівник, далекий від своїх підлеглих, не зауважує можливих проблем, що, зрештою, може виразитися у відмові продовжувати роботу. Керівництву важливо налагоджувати зворотний зв'язок і оперативно реагувати якщо буде потреба. Людина влаштована таким чином, що втрачає лояльне ставлення до навколишніх, якщо в ній бачать лише інструмент для досягнення цілей. Так що не дивуйтеся, якщо одного разу підлеглі, зібравшись разом, звернуться до вищестоящого начальства з метою змінити свого безпосереднього керівника. Отже, щоб уникнути внутрішньокорпоративних інтриг, необхідно відчувати сумніви в розумах людей, що досягається шляхом вибудовування взаємин, у тому числі й неформальних.

Визначеність у судженнях. Одна з розповсюджених причин невдоволення співробітників - невміння керівника виразно сформулювати завдання. Чітко визначені цілі дозволять уникнути непотрібних проблем. Підлеглим не доведеться гадати, що від них очікується, а керівникові витрачати свій час на уточнюючі запитання.

Керівник IBM Френсіс Дж.Роджерс зауважує, що «найбілш процвітаючі керівники анітрошки не соромляться питати поради в інших, коли в цьому виникає необхідність. Методи керування, що використовуються кожним керівником повинні містити в собі цей елемент - прохання дати йому пораду».

Помірний контроль. Керівники, які постійно стежать і вимагають звіту за кожний робочий день, перетворюють своє життя та життя підлеглих на нескінченне катування. Офіс поринає в паперову рутину, де персонал письмово звітує за кожне завдання, а начальник відслідковує що відбувається. Часом це перетворюється на перегони, у яких втомлюються обидві сторони. Природно в таких умовах ні про яку творчу складову професійної діяльності говорити не доводиться. Тому необхідно більш детально та ретельно підбирати персонал, щоб потім зосередитися на самій роботі, надавши підлеглим певну частку свободи.

Звернення за порадою в разі виникнення потреби. Не позиціонувати себе як фахівця з усіх питань. Керівник, який знає абсолютно всі нюанси роботи компанії, не вселяє довіри. Завжди існує ймовірність випустити з уваги особливості справи. Конструктивне сприйняття критики дозволяє адекватно вибудувати професійну діяльність. Тільки в умовах наради й обговорення можливе знаходження найбільш оптимального варіанту.

Адекватний обсяг роботи. Невідповідність можливостей заявленому обсягу роботи, причому як зайве навантаження, так і недостатнє, викликає негативну реакцію в підлеглих. Тихий бунт поступово наростає, тому що виникає відчуття незадоволеності діяльністю.

Закулісні ігри. Досить складно зосередитися безпосередньо на змісті роботи, якщо здогадуєшся, що проти тебе плететься інтрига. У такому випадку всі сили кидаються на розкриття таємних змов. Природно професійна діяльність від цього страждає. У компаніях, у яких підтримуються плітки, різні технології підсиджування, обмови в очах начальства, працівники звертають увагу швидше на зовнішню сторону поведінки, ніж на зміст роботи. Прагнення керівництва не допустити створення ворогуючих груп повинне бути одним із завдань управлінської функції. Які виходи можливі, якщо така ситуація вже склалася або як не допустити її появу надалі? Багато залежить від керівництва. Незнання породжує непевність, невизначеність, звідси й з’являються думки про похмуру дійсність. Легше розв’язати таку ситуацію відвертою та довірчою розмовою з начальником, колегами. Щоб уникнути можливого страху перед наслідками розмови з керівником, необхідно створити сприятливу та спокійну атмосферу всередині колективу та заохочувати правду, тим самим, зводити нанівець закулісні ігри.

Розвинена компанія тим і відома, що дружний колектив, знаючи, недоліки та переваги один одного, враховує їх при створенні благополучного психологічного середовища, у якій комфортно перебувати всім його членам. І допомогти їм у цьому може головний творець компанії.