Трудова міграція: де працювати, якщо не вдома

На початку 90-х явище трудової міграції стало повсякденною реальністю для деяких регіонів України. В останні роки через безробіття багато хто з мешканців України знову вирушають на заробітки, пише видання "The Financial Times". Згідно з результатами соціологічного моніторингу Інституту соціології НАН України, на роботу за кордон хоча б раз виїжджали близько 10% дорослого населення України.
Взагалі ж на сьогоднішній день число міжнародних мігрантів досягло рекордної цифри у 214 млн. чоловік.
На сьогоднішній день Україна є однією з найбільших країн-донорів робочої сили в Європі. Незважаючи на те, що з розвитком української економіки покращилася ситуація на ринку праці і підвищився рівень життя населення, до європейських стандартів все ще далеко. Залишається значним розрив у рівнях оплати праці в Україні та зарубіжних країнах (особливо у перерахунку на іноземну валюту за офіційним курсом), що спонукає українських громадян шукати роботу за кордоном.
Дослідження Migration Policy Institute показало, що економічна криза позначилася і на мігрантів. Все менше людей тепер виїжджає на заробітки за кордон. З іншого боку, ті, хто вже перебувають за кордоном, додому не збираються - умови життя в рідній країні залишають бажати кращого.
За статистикою, понад 80% мігрантів працюють нелегально. Тому є як об'єктивні причини, так і недостатня обізнаність мігрантів в легальних способах отримати роботу за кордоном.
Варто мати на увазі, що Україна має договори про легальне працевлаштування мігрантів з низкою країн, але багато українців просто не мають інформації про те, як легально організувати виїзд за кордон. За статистикою, більшість українських мігрантів їдуть з сільської місцевості, і влаштовуються через знайомих. При цьому, наприклад, працевлаштування в Чехії легальним способом коштує майже в п'ять разів менше нелегальних розцінок. Багато мігранти скаржаться, що, опинившись за кордоном на нелегальному положенні, вони були змушені працювати більше часу, ніж було домовлено раніше, працювати на іншій спеціальності або в іншого роботодавця.


Як влаштуватися

Зараз більш престижно і вигідно отримати посаду в країнах Євросоюзу. На даний момент в Україні не сильна підтримка молодих фахівців, і робота на національного виробника - часто питання самого лише ентузіазму.

Як можна отримати роботу за кордоном?

Для того, щоб працювати в країні, громадянином якої ви не є, законно, і користуватися всіма пільгами, які покладаються вам по трудовому законодавству, вам необхідний дозвіл на роботу з подальшим оформленням в'їзної візи і посвідки на проживання, який видається на підставі підписаного трудового договору та заявки роботодавця про надання дозволу на роботу.

Дозвіл на роботу видає імміграційна служба. Природно, у більшості країн імміграційна політика підтримує в першу чергу місцевий ринок праці і забезпечення роботою власних громадян. Зрозуміло, що жителі і громадяни цієї країни мають право на роботу за замовчуванням. Перед тим, як видати дозвіл, часто проводиться процедура так званого labour market test, тобто, тест на ринку праці. При цьому тесті служба зайнятості перевіряє, чи є місцеві працівники на ту посаду, куди планують взяти іноземця. Якщо, приміром, на відповідне оголошення про вакансії за кілька тижнів не прийшло жодного підходящого резюме, вважається цілком припустимим і правомірними запросити іноземного працівника, адже очевидно, що місцевому ринку праці не вистачає певних фахівців. Ясно, що такий відбір досить суворий і одержання дозволу на роботу може стати серйозною проблемою для деяких мігрантів.

Останнім часом приймаючій стороні доводиться обгрунтовувати у місцевих центрах зайнятості, чому на ту чи іншу посаду запрошений саме іноземний працівник. Адже із-за економічної кризи багато фахівців і в Україні, і за її межами залишилися без роботи.

Варто зауважити, що для великих компаній, що мають філії в багатьох країнах світу, процедура отримання дозволу на роботу зазвичай відбувається у спрощеному режимі.

У кожній міжнародній компанії є резерв фахівців, які в найближчі кілька років зможуть відправитися працювати в закордонні представництва компанії. Співробітники отримують оголошення про відкриті вакансії у всіх підрозділах фірми. Всі бажаючі можуть подати заявку і, в разі успішного проходження відбору, отримати посаду в іншій країні.

Основна причина, по якій так мало співробітників українських фірм отримують направлення за кордон (близько 1%), в тому, що вони мають недостатній рівень знання англійської та не знайомі з принципами роботи та менталітетом країни, куди збираються.

В даний час Україна підписала міждержавні угоди про трудову міграцію з наступними країнами: Росія, Білорусь, Латвія, Литва, Вірменія, Польща, Чехія, Словаччина, В'єтнам. У цих країнах українські трудові мігранти можуть користуватися захистом держави, яка виражається у праві що працює на оплачувану відпустку, на умови роботи, що відповідають санітарним нормам, і на багато іншого, аж до права на пенсію.

З іншого боку, у Канаді та Великобританії є програми для іммігрантів, беручи участь в яких, можна спочатку отримати право на проживання та роботу в країні, а потім вже підшукувати собі робоче місце.

Є один варіант, коли мігрант не потрібен дозвіл від служби зайнятості - якщо його спеціальність позначена в місцевих законах як виняток. Тоді працевлаштування за кордоном оформляється міграційною службою на основі контракту з місцевим роботодавцем і підтвердження досвіду та кваліфікації мігранта.

Списки таких професій і посад кожна країна, яка користується таким варіантом, публікує щорічно або раз на кілька років.

Влаштуватися за кордоном на хорошу роботу цілком реально, якщо ти дипломований спеціаліст. З іншого - власники-приватники дійсно охоче беруть на "брудну" роботу дешеву робочу силу зі Східної Європи.

У кожній країні можуть трохи відрізнятися особливості працевлаштування для іноземних громадян. Тому, якщо вас цікавить кар'єра за кордоном, має сенс заздалегідь зібрати всю доступну інформацію про міграційному законодавстві цієї країни або, якщо ви плануєте працювати у філії великої компанії з безліччю представництв, пізнати її пропозиції для потенційних співробітників.


Куди податися?

Найпривабливіші країн-сусіди для трудових мігрантів, це Росія та Польща. У Росії не менше мільйона українців зайняті в будівництві, роздрібній торгівлі та транспортній сфері.

За даними Міжнародного центру перспективних досліджень, найбільш популярною для українських громадян, які вважають за краще заробляти на прожиття за кордоном, є Росія. За різними даними, в Росії працюють від 1 до 1,5 млн громадян країни. В основному - на будівництві, в роздрібній торгівлі або у транспортній сфері. Друге місце займає сусідня Польща, куди на сільськогосподарські роботи щорічно їдуть 300 тис. українців. За ними йдуть Іспанія (200 - 250 тис. - переважно чоловіки, на будівельних роботах), Італія (250 тис. - жінок, котрі придивляються за дітьми і людьми похилого віку). Приблизно по 100 тис. українських громадян працюють в Португалії, Чехії та Греції.

За останні три роки кількість українців в Італії збільшилася в три рази, що італійців, як не дивно, радує. На їхню думку, наші співвітчизники працелюбні і не пов'язані з кримінальними структурами.

Українці в Італії, кількість яких за останні три роки зросла втричі, незабаром стануть другою за чисельністю етнічною групою на Апеннінах після італійців.

За останні три роки кількість легальних українців в Італії потроїлася.

До українського навалі італійці в основному відносяться позитивно. "Українці багато працюють, приносять користь італійцям На відміну від румунів вони не кримінальна нація", - заявив Кореспонденту один з італійців. Іммігранти в Італії - взагалі група на особливу увагу. Вона вважається четвертою країною у світі після США, Канади та Франції за кількістю нелегалів.

При цьому, як пояснюють самі ж виїхали, в їхній "діаспорі" вже встигла скластися власна градація. Ті, хто багатший, їдуть працювати в країни Західної Європи - Португалію, Італію, Іспанію. Малозабезпеченим ж залишаються Польща, Росія, а для жителів західних областей - більш заможні східні регіони України та Київ. Пов'язано це не тільки з вартістю проїзду до місця роботи, але і з необхідністю оформити візи і роздати хабарі митникам. Крім того, у країни Західної Європи українці їдуть в основному, купивши туристичну путівку, вартість якої коливається від 500 до 1000 євро.

Традиційно, райони, де відсоток трудових мігрантів найбільший - це Закарпатський, Буковинський, Галицько-Волинська, Західно-Центральний і Східно-Центральний.

Потоки трудових міграцій мають досить чітку географічну спрямованість - в основному вони здійснюються до найближчих країн або більш віддалених країн, але з більш привабливими умовами.

Серед трудових мігрантів близько половини працювали в Російській Федерації і майже стільки ж - у країнах Європейського Союзу, переважно в Італії, Чеській Республіці, Польщі, Угорщини, Іспанії та Португалії.

Чим займаються

Розподіл трудових мігрантів практично за всіма ознаками - по формах зайнятості, професійними групами і т.д. - Дуже відрізняється від аналогічних розподілів зайнятого населення як України, так і країн-реципієнтів.

Це пояснюється двома основними чинниками. По-перше, трудові мігранти зазвичай заповнюють певні ніші в пропозиції робочої сили, погоджуючись працювати на тих робочих місцях або виконувати ті роботи, які не залучають місцеве населення. По-друге, роботодавці за рахунок праці трудових мігрантів намагаються мінімізувати свої витрати на робочу силу. Тому досить часто працевлаштування останніх не оформлюється належним чином, а неформальна зайнятість більше використовується в тих формах і видах діяльності, де менше державний або громадський контроль і нагляд - перш за все, у секторі домогосподарств та в деяких видах малого бізнесу.

Найбільш поширеними видами економічної діяльності трудових мігрантів є будівництво та робота домашньої прислуги. На будівництві зайнято дві третини трудових мігрантів. Однак у жінок головним видом діяльності є робота домашня прислуга, значна їх частина працюють також в торгівлі, готелях і ресторанах.

В основному протягом перших місяців люди погоджуються на менш престижну роботу, часто на ту, на яку не були згодні на батьківщині. Після належної адаптації в країні перебування їх цінності значно змінюються. Після закінчення першого року перебування трудових мігрантів набувають іншого статус і стають постійними іммігрантами.

Досить часто трапляється так, що українці з вищою освітою, стаючи мігрантами, працюють на самих простих, некваліфікованих посадах. Очевидна в цьому випадку вигода приймаючих країн - ті посади, які вважаються непрестіжними і малооплачіваемими у місцевого населення, заповнюються мігрантами, не завжди легальними, що дозволяє не дотримуватись по відношенню до них трудове законодавство. Колишні професіонали, фахівці, технічні службовці складали майже чверть трудових мігрантів. За кордоном вони працювали переважно як працівники сфери торгівлі та побутових послуг, кваліфіковані робітники з інструментом, робітники з обслуговування, експлуатації та здачі обладнання та машин або взагалі за найпростішими професіями. Представники кваліфікованих робочих професій значно частіше продовжують працювати за своєю професією і за кордоном, однак багато хто з них теж переходять до працівників сфери торгівлі та побутових послуг або найпростіших професій.

Для українців така ситуація невигідна з двох причин: по-перше, тривала відсутність роботи за фахом призводить до втрати професійних навичок, по-друге - ці фахівці не знаходять собі гідного місця на національному ринку праці.


Скільки заробляють «там»?

Можна було б сказати, що заробітки за кордоном потрібні нашим співвітчизникам виключно для підтримки свого матеріального становища, і міграція є тимчасовим заходом. Проте дослідження показують, що лише близько трьох відсотків заробітчан вирішуються після повернення відкрити власну справу. Інше опитування показує, що незалежно від зростання доходів сім'ї, багато мігрантів, як і раніше оцінюють свій матеріальний стан як «середній» або «бідне». Тобто, навіть фактичний приплив грошових коштів не надає відчуття того, що рівень життя підвищився.

В останньому обстеженні трудової міграції відомості про розмір заробітків за кордоном було отримано про 1185,8 тис. осіб (93,8% загальної кількості респондентів, які працювали за кордоном у 2007-2008 рр..)

За даними обстеження середньомісячний заробіток одного трудового мігранта становив 817 доларів США, що втричі вище, ніж в середньому на одного штатного працівника, зайнятого в економіці України (268 доларів США). У чотирьох з десяти респондентів середньомісячний заробіток становив від 501 до 1000 доларів США, у третини - більше 1000 доларів США. Разом з тим майже у чверті респондентів втрата не перевищувала 500 доларів США.

За оцінками експертів, розмір заробітної плати вітчизняних працівників становить 30-60% від суми, яку отримують постійні жителі країн-реципієнтів за ту ж роботу.

Слід зазначити, що у випадках легального працевлаштування за належним чином оформленим контрактом рівень оплати праці української цілком може відповідати місцевим стандартам.

Як і слід було очікувати, найвища частка трудових мігрантів із заробітком понад 1000 доларів США була серед тих, хто працював в Іспанії - 80,2%. Під час перебування в Італії такі заробітки мали 77,3%, а в Португалії - більше половини трудових мігрантів. При цьому питома вага низьких середньомісячних заробітків (до 250 доларів США) була найбільшою серед мігрантів, які виїжджали до Угорщини, Російської Федерації, Польщі.


Країни-члени ЄС планують ввести «блакитну карту»

- посвідчення особи, що підтверджує наявність посвідки на проживання і права на працевлаштування для не-громадян Євросоюзу.

Блакитний карткою його назвали за аналогією із зеленою картою (грінкарти), вже використовується в США для подібних цілей.

Блакитну карту будуть використані для залучення висококваліфікованих робітників з країн, що розвиваються, що не входять до Євросоюзу. "Блакитна карта" буде видаватися максимум на чотири роки і дозволить її власникові швидше отримати вид на роботу, знаходити житло в муніципальному секторі, обзаводитися видом на проживання на тривалі терміни.

Після закінчення терміну дії картки при відсутності будь-яких проблем працівник зможе за бажанням продовжити контракт в даній державі або вільно переїхати в будь-яку іншу країну ЄС.

Нововведення покликане допомогти Євросоюзу конкурувати зі США в боротьбі за кваліфіковані кадри в галузі технологій та медичного обслуговування.

В даний час проект знаходиться на стадії розгляду.

У статті використані дані дослідження «Зовнішня трудова міграція в Україні», проведеного фондом Пінчука спільно з фондом Арсенія Яценюка «Open Ukraine»